99-річний ювілей
20 березня найстаршій жительці села Гребениківки Мотроні Гордіївні Чміленко виповнилося дев’яносто дев’ять років.
Народилася Мотрона Годіївна в багатодітній родині: сім’я мала десятьох дітей. На превеликий жаль, п’ятеро з них померли від тифу. Мати, Євдокія Митрофанівна, працювала кухарем у пана. Батько, Гордій Павлович, працював у селі Каменному.
Коли Мотроні виповнилося вісім років, батьки віддали її до місцевої школи, у якій закінчила чотири класи.
Страшні 1932-1933 роки родина Чміленків виживала, як могла. Потім дівчина вийшла заміж і разом із чоловіком та іншими односельцями їде на Кавказ будувати мости. Там їх і застала Друга Світова війна. Чоловік пішов на фронт, служив у розвідці, де й обірвалося його життя. Мотрона ж повертається до рідного села. Страшні то були воєнні роки. Мотрона Гордіївна ледь стримує сльози, розповідаючи про те лихоліття.
У післявоєнні роки вона працювала в Донецьку на шахті. Та туга за рідним краєм взяла своє, і Мотрона повернулася в Гребениківку. Тут вдруге зустріла свою долю. Невдовзі народився син. Так і залишилась в рідному селі, працювала в колгоспі різноробочою. Через життєві обставини одній довелося виховувати дитину. Яку тільки скруту не пережила ця жінка, доки збудувала хату, вивчила та одружила свого єдиного сина, який, на жаль, так рано пішов із життя.
Мотрона Годіївна залишилася жити з невісткою. Діждалася й правнуків…
І ось – 99 років… Майже ціле століття! Березневого дня прийшли привітати Мотрону Гордіївну виконуючий обов’язки старости села Винниченко Олексій Миколайович та школярі Гребениківської філії Боромлянського НВК. Вони розповідали вірші, гуморески, побажали здоров’я, сімейного благополуччя, мирного неба, та зустріти столітній ювілей.
